Про ліцей
Історія Лука-Мелешківської школи
Ми вас радо вітаємо в нашому ліцеї й запрошуємо у невеличку подорож по нашій рідній Альма Матер - Комунальному закладу « Лука-Мелешківський ліцей Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області».
Що для нас школа? Для багатьох школа – це щось більше як місце, де ми отримуємо освіту. Школа – це не просто будівля. Це місце, де нам тепло і затишно. Це місце, де ми вчимося, працюємо, відпочиваємо і творимо. Це світ, в якому ми живемо. Лука-Мелешківський ліцей має свою історію, свої традиції.
Національна руханка до Дня вишиванки 2024р
Розпочнемо ми нашу подорож з місця, де була розташована одна з перших шкіл у нашому селі. Як свідчать архівні документи, перша школа в Луці існувала при церкві ще наприкінці 18ст. і називалась парафіяльною. У ній вивчали церковно - слов’янську мову, церковний спів, арифметику.
Наступна згадка про школу, яка містилася в громадському будинку десь біля церкви, є у1867. В ній навчалося 16 учнів. Першого відомого нам вчителя звали Гнат Шульц.
Навпроти нової школи, біля ділянок, знаходиться місце, де 26 вересня 1882р. відбулось освячення нової школи. Офіційно вона називалась однокласним училищем. Для його приміщення використано будинок колишнього волосного правління у селі. Цікавою є історія появи цього приміщення. У селі Янкові (зараз Іванівка) у 1863р. було придбано за 100 рублів сріблом будинок, розібрано, перевезено в Луку-Мелешківську і знову складено. На навчання у нову школу прийнято 40 учнів – 35 хлопчиків і 5 дівчаток.
У 1888 році учителем був Михайло Горошкевич. Він посадив з учнями при школі невеликий садок, завів пасіку. З того ж року маємо першу згадку про існування при школі бібліотеки. З україномовних книг бібліотека мала лише дві: Іван Котляревський «Москаль-чарівник» і Марко Вовчок «Маруся».
У 1892р. в училищі навчалося 56 хлопчиків і 3 дівчаток. При училищі існував хор.
1894 року інспектор народних училищ визнав приміщення лучанського училища непридатним для проведення у ньому занять через занедбаний стан і малі розміри. Тому було скликано сільський схід, який ухвалив: впродовж року знести старе приміщення училища і на тому ж місці збудувати новий дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті.
Народне училище 1896р.
У квітні 1896р. згадується уже нове приміщення, а завідуючим призначено Олександра Савича Костецького, родом з Київської губернії, який працював на цій посаді 28 років. Олександр Савич на довгі роки став душею лучанської школи. Він виховав не одне покоління лучан, у яких залишилися найкращі спогади про свого вчителя. Саме Костецький у 1917 - 1918 рр. запроваджував у школі українську мову навчання.
Лука-Мелешківська. Шкільний хор. Зав. школою – О.С. Костецький, керівник хору, вчитель – Сич В.Ф. Фото бл. 1916р.
Фото старої школи перед знесенням.
А зараз ми перейдемо дорогу і підійдемо ближче до нової школи. В 2023р. облаштовано автомобільну парковку навпроти парадного входу.
Автопарковка, створена у 2023.
Ліворуч від автостоянки розташований наш старий стадіон. Раніше саме на цьому місці відбувалися урочисті заходи. Значно розширився стадіон у 80-х роках за ініціативи вчительки фізичної культури Верхуші Явдокії Іванівни. У людей повідбирали городи і стадіон набув сучасного вигляду. У 2020р. облаштовано тренажерний майданчик.
Тренажерний майданчик, облаштований в 2020р.
Повертаємося до старого крила школи. 14 квітня 1911р. сільський схід ухвалив постанову про необхідність реорганізації Лука - Мелешківського однокласного училища у двокласне. Оскільки для цього потрібно було будувати додаткове приміщення, то вирішено просити власника села Лука-Мелешківська графа Олександра Федоровича Гейдена виділити під будівництво територію з його садиби. Земля була поряд з дорогою, яка відділяла подвір’я народного училища від цієї садиби.
Граф Гейден дав згоду на прохання громади. Нове приміщення школи збудовано у жовтні 1913р. Акт про прийомку в експлуатацію будівлі складено 10 жовтня 1913р. Тепер це старе приміщення становить ліве крило від центрального входу школи. Стіни приміщення мають ширину до 80 см, тут дуже тепло. Змінювалися різні покоління дітей, педагоги та керівники школи. В різний час до лівого крила вели 3 входи. Зараз вони всі замуровані.
Двокласне народне училище 1913р,
зараз – ліве крило школи
10 жовтня 2013р. нашому ліцею виповнилось 100 років. Святкування відбулося 2 листопада 2013 року в місцевому будинку культури. Вся громада села, випускники 50-х, 60-х, 70-х, 80-х, 90-х, 2000-2013-х років завітали на свято, яке мало назву "Нам 100!". На святі також були присутні представники районної державної адміністрації, начальник відділу освіти.
Святкування 100-річчя Лука-Мелешківської школи 02.11.2013р. у місцевому Будинку культури
Переходимо на подвір’я школи.
У 1964 р. до приміщення школи добудували ще 4 класних кімнати. Сьогодні ця добудова становить центральний корпус. З 1964 р. школа ставала 10-річною.
Добудову третього навчального корпусу в Лука-Мелешківській школі завершено у 1976 р. Зараз це праве крило школи.
У 2020р. було перекрито дах школи, влітку 2023р. викладено бруківку на шкільному подвір’ї. У 2021р. створено пандус і ще один вхід в школу для учнів, які мають в цьому потребу. Перед входом у школу ви можете побачити меморіальну дошку, відкриту 12 жовтня 2018 року на честь нашого земляка, випускника школи 2012р. Коломійця Богдана Олександровича, який героїчно загинув 22 травня 2018р. біля селища міського типу Зайцеве Бахмутського району Донецької області.
Коломієць Богдан нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (23.08.2018; посмертно).
Заходимо в школу, прямуємо ліворуч в старе крило.
До 1964року в старому крилі школи було 4 класи та учительська. На її місці тепер кабінет заступників. Біля учительської ще в радянські часи стояв кіоск, де продавали канцелярські товари. Уторік відкрито «Кабінет безпеки». По коридору прямо зараз розташована ресурсна кімната, а раніше теж був клас.
У часи існування Української Народної Республіки та Гетьманату Павла Скоропадського в народному училищі продовжувалося навчання дітей. Увесь навчальний процес було переведено на українську мову. Дошкуляли учням і учителям часті постої військових - Поділля постійно перебувало в той час в епіцентрі воєнних дій.
В 1917р. в Луці-Мелешківській було створено товариство «Просвіта», але з приходом до влади більшовиків її закрили. Наприкінці 1919 р. народне училище перетворено в єдину трудову школу з терміном навчання чотири роки. Більшовики заборонили викладання “Закону Божого”.
Відомо, що у 1920-1921рр. навчальний процес розпочався 1 листопада, бо в приміщенні школи перебував 365-й червоноармійський полк. Почали навчання 98 учнів, а закінчили навчальний рік з половиною цих учнів, бо розпочались весняні роботи, програма не виконана. Зарплату вчителям виплачували не систематично. З 1921року збільшено термін навчання до 7 років і розширено навчальні програми.
У 1935р. запроваджено єдиний день початку навчального року – 1 вересня, чітко визначено кількість щоденних уроків для кожного класу, тривалість уроку (45 хвилин), порядок прийому учнів до школи, переведення їх до наступних класів, вводилося 5-бальне оцінювання знань учнів. Цікаво, що діти, народжені в 1930-х роках, не всі мали змогу навчатися у Луці-Мелешківській через недостатні розміри приміщення, тому старші учні пішки ходили в Хижинецьку школу.
Виступ шкільного хору в приміщенні Будинку культури (30-ті роки)
З 1941 р. Лука-Мелешківська школа отримала статус середньої. Під час німецької окупації області Лука-Мелешківська школа відновила діяльність у вересні 1941 р. Ліве крило школи німці використовували якийсь час для утримання своїх вівчарок.
Директором школи під час війни було призначено уродженця Луки-Мелешківської Тихона Гавриловича Сидорука, який вступив до лав Організації українських націоналістів (бандерівців), а восени 1941 р. завербував у селі в організацію ще 4 людецй і утворив сільську п’ятірку ОУН (б). Після закінчення війни він був засуджений на 20 років каторжних робіт з подальшим позбавленням політичних прав на 5 років.
Лука – Мелешківська школа була семирічною з 1945р., а влітку 1950р. стала середньою. В післявоєнний час в Лука – Мелешківській школі працювало 44 учителі. Випускники середніх шкіл, за винятком 20 % кращих учнів, зобов'язані були попрацювати принаймні два роки перед вступом до вузу. Перший випуск десятикласників відбувся у 1952 – 1953рр.
Працювали спортивні секції, драматичний, хоровий, літературний гуртки, гурток з рукоділля, садівництво, кролівництво.
При школі діяв дитячий повоєнний духовий оркестр. Комплект інструментів був трофейним – нацисти, панічно відступаючи, покинули труби, бо не до музики їм було.
Серга Юхтим Васильович і
шкільний хор поч. 1950-х рр.
Переходимо в центральне крило школи.
Отже, центральний корпус добудовано у 1964 році.
Вчителі Лука – Мелешківської школи в 60-х рр. організовували навчання дорослого населення – вечірню школу. Старшокласники відвідували навчально-виробничі комбінати 1-2 рази на тиждень і мали можливість опанувати робітничу професію
слюсаря чи механізатора.
У КЗ «Лука-Мелешківський ліцей» станом на сьогодні навчається 604 учні, хоча потужні спроможності навчального закладу розраховані на 300 учнів. Педагогічний колектив складає 60 працівників. За довгих 110 років наша школа випустила в широкий життєвий шлях більше ніж десять поколінь учнів, в її стінах працювали 5 поколінь вчителів і, з того що вдалося з’ясувати, в різні періоди очолювали 20 директорів.
Учительський колектив 2013р.
До здобутків, якими сьогодні можемо похвалитися, школа йшла довгі роки під керівництвом різних директорів, але кожен з них зробив свій важливий внесок в розвиток рідної школи. В різний час нашу школу очолювали такі директори:
1. Горошкевич Михайло Аристархович (1882-1885рр.);
2. Боржемський Микола Миколайович (1885-1897рр.);
3. Костецький Олександр Савович (1897-1922рр);
4. Акантов Олександр Степанович (1922-…рр.);
5. Лихогляд Олександр Костянтинович (вер.1932р. – груд. 1933р.);
6. Баніт Микола Максимович (?1935-1937рр.);
7. Іщенко Володимир Трохимович (?);
8. Яржемківський (… - 1939р.);
9. Добровольський П. Я. (…-1941рр.);
10. Сидорук Тихін Гаврилович (вересень 1941-березень 1944рр.);
11. Петренко Микола Васильович (березень 1944-1945рр.);
12. Маліновський Влас Іванович (1945-1961рр.);
13. Бондар Кирило Андрійович (1962-1968рр.);
14. Вдовичак Степан Якович( 1968-1969рр.);
15. Павловський Володимир Іванович (1969-1976рр.);
16. Серга Іраїда Василівна (1976-1981рр.);
17. Залюбовська Людмила Кирилівна (1981-1995рр.);
18. Верба Олександр Пилипович (1995-2004рр.);
19. Базалицький Анатолій Юрійович (листопад 2004 - вересень 2023р.);
20. Добровольська Жанна Леонтіївна (з жовтня 2023р).
У нашому ліцеї 19 кабінетів, з них 18 класних кімнат. В кожній з них панує неповторний світ, створений вчителями, батьками й учнями.
Заклад забезпечений швидкісним інтернетом з повним Wi-Fi покриттям;
здійснюється зовнішній та внутрішній відеонагляд (9 камер). Відеонагляд в ліцеї встановлено в 2020р., на це виділено 30 тис. гривень з місцевого бюджету.
У центральному коридорі встановлено пам’ятну дошку на честь загиблих жителів села Лука-Мелешківська внаслідок збройної агресії Російської Федерації, майже всі вони випускники нашого ліцею і назавжди залишаться в нашій пам'яті, в наших серцях. Пишаємось та пам'ятаємо кожного:
Коломієць Богдан Олександрович (29.04. 1995 – 22.05.2018)
Юзьков Дмитро Вячеславович (04.09.1996 - 26.02.2022)
Поляруш Олег Васильович (20.03.1985 – 03.05.2022)
Ремарчук Олександр Дмитрович (12.08.1997 – 05.09.2022)
Бродніков Андрій Олександрович (28.09.1978 – 11.11.2022)
Голда Віталій Дмитрович (11.10.1974 – 17.11.2022)
Квасюк Віктор Михайлович ( 27.04.1992 - 05.12. 2022)
Панішкевич Василь Іванович (03.01.1971 – 20.06.2023)
Костюк Дмитро Петрович (10.05.1992 – 23.06.2023)
Тищенко Вячеслав Володимирович (14.12.1995 – 02.07.2023)
Касір Ігор Васильович (23.10.1975 – 02.01.2024)
Вічна слава Героям!!!
Пам’ятна дошка на честь загиблих жителів села Лука-Мелешківська внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Нещодавно в ліцеї відкрито «Пункт незламності». Спускаємося по сходах вниз.
У 2019р. проведено капітальний ремонт підвального приміщення. Стіни та підлогу обкладено плиткою, облаштовано внутрішні туалети. Після початку повномасштабної війни довелося облаштовувати бомбосховище, у 2023р. його було розширено внаслідок використання мішків з відсівом для укріплення вікон спортзалу і зараз на випадок тривоги тут може перебувати 239 дітей.
Привітно зустрічає учнів смаколиками та затишною атмосферою шкільна їдальня. На задній стіні бачимо картину, написану нашим місцевим художником Харченком Дмитром Яковичем. У 2019р. в рамках реформи шкільного харчування по державній програмі «Спроможна школа» наш навчальний заклад отримав нове обладнання для харчоблока їдальні на суму 500 тис. гривень. А в 2023р. було надано гранд від «ЮНІСЕФ» на суму 3 тис. доларів, які було використано на ремонт стелі у їдальні.
В кінці 2022 року в рамках реалізації спільного з Міжнародним надзвичайним фондом допомоги дітям при Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) проєктом, заклад отримав гранд у розмірі 5000 доларів США у гривневому еквіваленті, на які придбано інтерактивну панель та документ-камеру, частину цих коштів було використано на ремонт стелі у їдальні.
Для учнів 1-4-х класів та дітей пільгових категорій, а це близько 300учнів, організовано безоплатне гаряче харчування коштом місцевого бюджету. Діти середніх та старших класів харчуються за кошти батьків. Вартість обіду становить 32 грн.
Для послуг сучасних інтелектуалів бібліотека, яка знаходиться у підвальному приміщенні.
Виходимо на вулицю, задній вхід.
Приміщення маленької школи
Приміщення маленької школи, де є 4 класні кімнати та кабінет медсестри, було збудовано ще до війни. Вхід раніше виходив до дороги. Впродовж тривалого часу це приміщення не використовувалося для освітніх потреб і перебувало в аварійному стані. Із 2007-2008н.р., з сприяння сільської ради, виділено кошти та проведено внутрішній ремонт: стіни обшито гіпсокартоном, проведено опалення, зроблено освітлення.
Приміщення, де зараз розташовані майстерні, будували вчителі та учні на початку 80-х років.
На території шкільного подвір’я збудовано 2 котельні: у 2012р. газова і в 2017р. твердо-паливна. У 2024р. збудовано доріжку і велопарковку.
Котельні й велопарковка
Підвіз дітей на навчання здійснюється із 7 населених пунктів територіальної громади та району “Підстанція” і “Тюшки”. У 2015 році у Лука-Мелешківському ліцеї та Вороновицькій школі, першими у Вінницькому районі, з’явилася пасажирська «Газель» для перевезення учнів. У 2016 році нам передали шкільний автобус, який зараз у використанні військових на фронті, а другий шкільний автобус з’явився через 1,5 – 2 роки, він пристосований для дітей з особливими освітніми потребами. Ще один автобус нам передали у 2022р.
А зараз пропонуємо вам перейти до нашого класу просто неба, де ми продовжимо нашу екскурсію.
Зовсім нещодавно на території ліцею, завдяки праці і таланту техпрацівника Тарасенка Сергія Олексійовича, з’явився клас просто неба для навчання і відпочинку учнів і вчителів.
Клас під відкритим небом
На жаль, у ліцеї відсутня актова зала. Для тих, хто любить музичне мистецтво, танці, малювання, діє Школа мистецтв, яка знаходиться в Будинку культури. Там же, любителі історії та народознавства можуть відвідати Музей села. 58 %учнів ліцею охоплено позашкільною освітою, це - Школа мистецтв (хореографія, вокал, баян, гітара , скрипка духові інструменти, художній клас) і гуртки: бісероплетіння, спортивний гурток «Футбол».
У кожній школі є учні, яких вчителі називають «Золотий фонд школи», які підтримають учителя в будь-який момент. Це наші учні – відмінники, які закінчили школу «з відзнакою». Першим медалістом Лука – Мелешківської середньої школи був Березюк Павло Омельянович, 1924 року народження, випускник 1952-53 років.
Найщедрішим на медалістів роком видався 2007-2008 навчальний рік. В цьому році шестеро наших випускників отримали золоті та троє срібні відзнаки.
Учні Лука-Мелешківського ліцею щороку достойно представляють нашу школу в ІІ (районному) і ІІІ ( обласному) етапах Всеукраїнської олімпіади. Знання, які отримують учні впродовж підготовки до олімпіад, впевнено використовують при вступі до ВНЗ, протягом навчання в університеті та й наразі це є базовим фундаментом їхніх знань та особистих умінь. Хочеться назвати учнів ліцею, які неодноразово прославили наш навчальний заклад в області, здобуваючи призові місця на ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських олімпіад – це: Пилипенко Олександр Васильович, Дерев’янко Мирослав Юрійович, Тишківська Алла Дмитрівна, Литвинюк Каріна Олександрівна, Тищенко Сергій Володимирович, Богачук Руслана Сергіївна, Гайдаєнко Владислав Володимирович.
Присяжний Андрій Олександрович – студент Київського політехнічного НТУ «Київський політехнічний інститут ім. Сікорського», багаторазовий переможець ІІІ етапу Всеукраїнських олімпіад з історії, фізики й математики, у 2022-2023н.р. здав НМТ з історії та математики на 200 балів.
Варто згадати учнів Лука – Мелешківської школи, які є гордістю вчителя та нашого села.
Петренко Степан Васильович – учитель української мови і літератури, ентузіаст, ерудит і просто чудова і шанована в школі і селі людина. Степан Васильович разом з учнями систематично займався постановками творів, які вивчались за шкільною програмою («Лісова пісня», «Наталка-Полтавка», «Назар Стодоля» та ін.), організовував зустрічі з письменниками Вінниччини, був ініціатором обговорення учителями книг, що вийшли з друку. Друкувався в педагогічній пресі. Степан Васильович вів шкільний гурток мистецтвознавства, організував у центральному коридорі школи картинну галерею. Також створив кабінет української мови та літератури (зараз це кабінет географії). Цей кабінет виділявся з-поміж інших методичним забезпеченням, гарним оформленням, яке, до речі, здійснив місцевий художник Харченко Дмитро Якович.
Степан Васильович був добрим знавцем історії, вболівав за Україну. Знаходив сміливість говорити на заборонені в ті часи теми про письменників, які були в опалі. Про Степана Васильовича з впевненістю можна сказати, що він родом з «епохи шестидесятих» і чудом не повторив долі В.Чорновола, Л. Лук’яненка, В. Стуса.
Колишні колеги Степана Васильовича виділяють такі його особистісні характеристики, як академічність знань, ерудованість, активна громадянська позиція, чесність, безкорисливість, делікатність, шляхетність. Степан Васильович завжди розмовляв чисто українською мовою. Гарно співав і заохочував до співу інших. У спілкування з учнями виявляв природжений педагогічний такт. В Лука-Мелешківській школі Степан Васильович працював до виходу на пенсію у 1987 р. Мав знання «учитель-методист», був відмінником народної освіти. Нагороджений медаллю А. С. Макаренка «За заслуги в галузі освіти і педагогічної науки», орденом «Знак пошани», а також багатьма грамотами.
Степан Йосипович Кодитик - український радянський діяч, вчитель, директор неповно-середньої школи села Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, відмінник народної освіти, заслужений вчитель школи Української РСР (15.09.1947), голова місцевого колгоспу, депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання (1947–1951). Завдяки організаторським здібностям Степана Йосиповича, у 1935р. здійснено добудову шкільного приміщення і відкрито середню школу в Мізяківських Хуторах. Ще й сьогодні старожили села згадують про Кодитика С. Й. як про великого життєлюба, патріота, людину з великої літери.
Ільченко Микола Васильович - вчитель Лука – Мелешківської школи, голова колгоспу ім. Чапаєва села Михайлівки Вінницького району Вінницької області. Завдяки праці Миколи Васильовича в селі Михайлівка побудовано школу (1991р), церкву, дороги, тваринницький комплекс. Нагороджений орденом Леніна та медалями. Жителі Михайлівки з вдячністю і повагою відзиваються про нашого земляка і до сьогодні.
Прибега Леонід Володимирович - радянський і український архітектор-реставратор, кандидат архітектури, професор (1993). Проректор та завідувач кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (з 2004), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2002), Заслужений працівник культури України. Дійсний член Української академії архітектури.
Губарець Василь Васильович - доцент Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», заслужений журналіст України. У роки незалежності обирався депутатом Шевченківської районної, Київської міської рад. Член Національної спілки журналістів України(1963).
Харченко Дмитро Якович – художник, різьбяр, учасник групи художників декораторів театру ім. Садовського в м. Вінниця після Другої світової війни, автор відомої всім учням картини, що прикрашає шкільну їдальню.
Дмитрук Олександр Микитович – відомий український письменник, заслужений журналіст України, лауреат премії НСЖУ «Золоте перо» і двічі нагороджений Золотою медаллю української журналістики. Автор історичних романів «Тризна», «Сліди на Печерську», «Іван Богун – полковник», «Отаман Яків Шепель», «Золотий вовк», «Чорна берегиня».
Петренко Олесь Степанович - кандидат історичних наук, заступник директора державного архіву в Вінницькій області. Автор монографії «Лука-Мелешківська: нариси історії села. - Вінниця, «Універсум-Вінниця»,1999», 3-томного дослідження Лука-Мелешківська: сільська родовідна книга. - Вінниця, 2013 тощо.
Петренко Кодитик Степан Ільченко Микола
Степан Васильович Йосипович Васильович
Прибега Леонід Губарець Василь Харченко Дмитро
Володимирович Васильович Якович
Дмитрук Олександр Петренко Олександр
Микитович Степанович
Давайте продовжимо нашу екскурсію і перейдемо до нового спортивного майданчика.
Новий спортивний майданчик, відкритий у 2019р.
Спортивні таланти та здібності наші ліцеїсти можуть реалізувати в спортзалі, а в теплу пору року на двох майданчиках – старому і новому. У 2019р., напередодні новорічних свят у КЗ «Лука-Мелешківський ліцей» відбулася знакова подія – урочисте відкриття багатофункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту. Сучасний майданчик зі штучним покриттям дає можливість ще активніше долучатися до спорту та розвиватися у цьому напрямку. На його будівництво було витрачено майже 1,5 млн грн: 650 тис. грн з державного бюджету, 840 тис. грн – з місцевого.
Так виглядає в проєкті новий корпус школи.
Не дивлячись на те, що КЗ «Лука-Мелешківський ліцей» є опорним закладом Лука-Мелешківської територіальної громади, маємо велику потребу в добудові приміщення для навчання. Змушені навчатися в 2 зміни. Щороку кількість учнів збільшується. Одним зі шляхів розв’язання даної проблеми є будівництво нового корпусу. Для реалізації даного проєкту у 2020р. було виготовлено відповідну проєктно-кошторисну документацію. Сподіваємося, що ці плани зможуть бути реалізованими за умови всіма нами очікуваного мирного життя і настання економічного благополуччя в нашій країні.
ІСТОРІЯ ШКОЛИ
На прикінці XVIII ст. при кожній церкві на Поділлі коштом церковного братства та громади утримувалися парафіяльні школи. У них навчалися церковнослов’янській мові, інколи польській, церковному співу, арифметиці. Миряни по закінченні такої школи могли стати дячками. Як-правило, наставниками у школах були дяки, від чого й школи серед людей називались дяківськими. Після приєднання до Росії (1793 р.) вказані школи існували на Правобережжі Ще впродовж 25 років, поки на причетнецькі посади призначалися люди незалежно від стану, а відповідно до здібностей та освіченості. Існувала така школа і в Луці-Мелешківській. Це засвідчує «Камеральний топографічний опис Вінницького повіту», витяг з якого подано вище. В міру затвердження на посадах постійних причетників і в міру посилення кріпосного права парафіяльні школи почали зникати. Від 20-х до 40-х рр. вони майже кругом зникли. Перестала існувати й лучанська школа. Коли саме – невідомо, але в церковних документах 20-х -50-х рр.. XIX ст.. вона жодного разу не згадується.
Перша згадка про школу в Луці-Мелешківській датована 1 серпня 1867р. і міститься у довідковій записці волосного старшини Івана Лащенка про наявність навчальних закладів у селах Лука-Мелешківської волості, поданій у мировому посереднику. В документі зазначено, що на території волосі існує 2 початкових школи – лучанська і писарівська. Перша містилася в громадському будинку. Навчалися в ній 16 учнів. Ні імені вчителя, ні місця, де розташовувався вказаний громадський будинок, не вдалося з’ясувати. Гадано, що школа перебувала десь біля церкви.
В роки революції та громадянської війни лучанське народне училище продовжувало свою діяльність. Поступово увесь навчальний процес було переведено на українську мову.
У 1919 р. вчителями в училищі працювали:
1) Олександр Савич Костецький
2) Лідія Василівна Гловацька
3) Василь Федотович Сич
4) Любов Антоніна Балан
5) Михей Федорович Старостенко
Наприкінці 1919 р. народне училище перетворено в єдину трудову школу з терміном навчання чотири роки. 1921 р. учителі та сільська адміністрація звернулися до волосного та повітового відділів народної освіти з проханням відкрити у школі т. зв. Другий концентр. За тодішньою структурою шкільної освіти це означало збільшення терміну навчання до 7 років і розширення навчальних програм. 22 червня 1921 р. в приміщенні школи відбулося засідання шкільної ради. Представник Вінницького повітового відділу народної освіти В. А. Ямщицький провів обстеження школи на предмет можливості відкриття 2-го концерну. Наводжу витяг з акту:
<<…школа(2 класса о группах ) помещается в каменном одноэтажном доме ,состоящим из 4-хклассных комнат , учительской , коридора и комнаты служителя . Здание вполне прочное, но требует неотложного ремонта ,а изменено : внутренней побелки ,исправления печей ,покраски крыши и коридора . Кроме того , необходимо ремонтировать здание под квартирами учителей и службы. В материальном отношении школа переживает кризис :местное сельское общество очень неотзывчиво к нуждам школы , на хозяйственные и другие цели средств не поступает ,за исключением учительского содержания ,которое отпускается неравномерно .Жалованье служителю подряд за несколько месяцев не получалось . Классы и коридор загрязнены частыми собраниями селян и преходящими воинскими частями и не приводятся в опрятный вид сельсоветом , несмотря на неоднократные жалобы завшколой , который вынужден самолично подмечать здание после каждого посещения .
Занятия в прошлом 1920/21 уч. году открылися 1го ноября. Такое позднее начало объясняется реквизицией здания 365 красноармейским полком. Учащихся было 98 … Нормальному ходу занятий мешали переодические расквартирования воинских частей в одной из классных комнат, почему было невозможно выпольнить всей программы. Учебный год закончился в Вербную субботу с 49 учащимися… Такая убыль учащихся, в сравнении с началом занятий, и ранее закрытие их объясняется открытием весняных работ. Кроме классных занятий, дети были практически ознакомлены на пчельнике и школьном огороде…>>
По тому школа отримала другий концентр з1921/22 навч. року, при ній також було відкрито дитячий садок.
На 1 січня 1922 р. школу очолював О.С. Костецький. До педколективу належали ще три чоловіки: Василь Федотович Сич, Василь Юхтимович Серга та Никифор Іванович Головняк.
12 вересня 1922 р. на педраді 68-річний О. С. Костецький попросив відставки з посади завідуючого школою, мотивуючи своє прохання поважним віком . На його місце призначено Олександра Степановича Акантова, секретарем педради обрано Дмитра Головняк.
О. С. Акатнов народився 20.09.1890 р. в м. Олександро-Грушевську Донської області, українець. Навчався в станиці Каменській. Першу посаду вчителя одержав 1910 р. в м. Станіславчику на Поділлі в єврейській <<Талмуд-Торі>>, де викладав російську мову та арифметику. У 1911-12р.р. працював у Демидівській церковно - парафіяльній школі; 1913-14 р. р. – у Медвідській церковно - парафіяльній школі. 20.07.1914р. мобілізований в армію. Прослужив рядовим до1.03. 1918 р. Повернувся у Станіславчик, де у 1918-22 р.р. працював зав школою. В Луці-Мелешківській з 1 березня 1922 р.
Дружина Акантова – Марія Макарівна була призначена вчителькою в лучанську школу восени 1922 р.
У 1923 р. в школу призначено ще одного учителя, а саме – Сергія Лаврентійовича Дмитрієва. Народився він 11.06.1903 р. на Київщині. Рано залишився без батька. Мати переїхала на Поділля й влаштувалася на заробітки в лучанській економії графа Гейдена. Сергій навчався в Лука-Мелешківському народному училищі, у вищій початковій школі м. Вінниці, закінчив педкурси.
1924/25 навч. рік став останнім для О.С.Костецького. За власним бажанням він пішов на пенсію. Сільська Рада, з огляду на те, що він був бездітним і не мав сім’ї, дозволила йому проживати в шкільному будинку до кінця життя.
В квітні 1920 р. в селі організовано хату-читальню. Перебувала у віданні повітового комітету КСМУ. Працювала двічі на тиждень. На 1. 01. 1922 р. кількість книг становила 342 томи. Обслуговували хату-читальню вчителі місцевої школи.
На прикінці XVIII ст. при кожній церкві на Поділлі коштом церковного братства та громади утримувалися парафіяльні школи. У них навчалися церковнослов’янській мові, інколи польській, церковному співу, арифметиці. Миряни по закінченні такої школи могли стати дячками. Як-правило, наставниками у школах були дяки, від чого й школи серед людей називались дяківськими. Після приєднання до Росії (1793 р.) вказані школи існували на Правобережжі Ще впродовж 25 років, поки на причетнецькі посади призначалися люди незалежно від стану, а відповідно до здібностей та освіченості. Існувала така школа і в Луці-Мелешківській. Це засвідчує «Камеральний топографічний опис Вінницького повіту», витяг з якого подано вище. В міру затвердження на посадах постійних причетників і в міру посилення кріпосного права парафіяльні школи почали зникати. Від 20-х до 40-х рр. вони майже кругом зникли. Перестала існувати й лучанська школа. Коли саме – невідомо, але в церковних документах 20-х -50-х рр.. XIX ст.. вона жодного разу не згадується.
Навігація
- Головна
- Cтатут закладу освіти
- Адміністрація ліцею
- Про ліцей
- Структура та органи управління закладу
- Освітні програми та перелік освітніх компонентів
- Ліцензований обсяг та фактична кількість учнів
- Мова (мови) освітнього процесу
- Наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу
- Результати моніторингу якості освіти
- Річний звіт про діяльність закладу освіти
- Правила прийому до закладу освіти
- Умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами
- Правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти
- Положення
- Положення про академічну доброчесність
- Кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів
- Інформація про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості
- Методична робота
- Виховна робота
- Фотоальбом
- Новини
- Річний план
- Контакти
- Батьківська рада
- Запобігання та протидія жорстокому поводженню з дітьми
- Учнівське самоврядування
- Індивідуальна (екстернатна) форми здобуття освіти
- НМТ
- Форми освіти
- Інклюзивне навчання
- Розклад навчальних занять
- Цивільний захист
- Психологічна служба
- Інструкції з ОП
- Покликання на уроки середня та старша школа
- Бланки заяв
- Посадові інструкції
- Атестація 2024-2025
- Правила внутрішнього трудового розпорядку
- Стратегія
- Бібліотека
- Публічні закупівлі
- Курси підвищення кваліфікації
- Інструкції з безпеки життєдіяльності
- Інструкції з пожежної безпеки
Новини
далі ↓
Контакти
Адреса: вул. Шкільна,52
Тел.: 56-47-24
Email: lukam_school@ukr.net